128 бригада в обличчях #61, Олександр, старший навідник СПГ, старший солдат

«Ворог відмовлявся повертатися на позиції, які ми накривали з СПГ, – боявся» – Два роки тому я закінчив університет, маю вищу юридичну освіту. Після навчання не хотів ухилятися від армії, але й строкова служба, вважаю, не для мене. Тому підписав контракт із ЗСУ. Сам із Хмельниччини, то потрапив у 128 бригаду, тут багато моїх земляків. Поки що служу старшим солдатом, але планую піти на сержантські курси.

Уже півтора року моя посада – старший навідник станкового протитанкового гранатомета (СПГ). Ця зброя хоч і старого, радянського зразка, але перевірена й безвідмовна. Прицільна дальність прямим пострілом – 1350 метрів, а роздільним наведенням із закритої позиції – до 4,5 км. Я освоїв СПГ на спеціальному навчанні, а потім сам вдосконалював навички. Читав літературу, дивився навчальні відео, напросився на курси програми «Армор», яка швидко визначає координати й орієнтирні напрямки. Ми дуже ефективно працювали з СПГ ще в зоні ООС. Як доповідала командирам розвідка з даних радіоперехоплень, ворог навіть відмовлявся повертатися на позиції, які ми накривали з гранатомета, – боявся.

Після вторгнення Росії 24 лютого тактика бойових дій сильно змінилася, але наш СПГ й далі безвідмовно нищить ворога. Працюємо в парі з дроном, тому бачимо свою роботу в реальному часі й коригуємо вогонь. Неодноразово знищували колісну техніку й піхоту. Буває так, що наших хлопців починає накривати ворожий міномет, нам дають координати і ми за кілька хвилин придушуємо вогонь.

Найважче на війні втрачати товаришів, із котрими служив і котрих добре знав. Чекаєш, що вони прийдуть і привітаються як зазвичай, а вони не приходять… Зате немає жодного психологічного бар’єру при стрільбі у ворога. Навпаки, коли отримуєш інформацію, що знищив ціль, – це для тебе маленька радість.



0 коментарів