128 бригада в обличчях #32, Михайло, солдат


– Я мобілізований у Збройні Сили України на початку березня, потрапив у 128 бригаду, тому що із Закарпаття. Сам із Німецької Мокрої, це крайнє село високо в горах. Раніше їздив на заробітки – будівництво, робота з лісом, бензопила для мене, як тут автомат.


До війни бував і в Росії, але зараз росіян категорично не сприймаю. Зайшли до нас, усе руйнують, вбивають мирних людей, дітей.


Тут, на передку, я вже два місяці. Сам викопав бліндаж, у якому ночую, окопи. У нас дружній бойовий колектив, хлопці з різних областей – Закарпаття, Буковини, Києва, Тернопільщини, Кривого Рогу. Служимо злагоджено, підтримуємо один одного. Дома мене чекають мама, брат, сестра і донька.


Доцю звати Ніколь і вчора, 5 червня, у неї був день народження – три роки. Вона зараз у сусідньому селі з мамою. Ми розлучені, але підтримуємо зв'язок.


Ніколь ще не розуміє, де я, але дуже чекає, нудьгує. Спілкуємося періодично по телефону, коли хороший зв'язок. Я попросив сестру замовити торт для доньки і подарувати їй рожеву сукенку від мене. Доця сама просила такий подарунок. А потім, коли повернуся, відсвяткуємо по-справжньому…



0 коментарів